- вигадник
- —————————————————————————————вига́дникіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
вигадник
Смотреть что такое "вигадник" в других словарях:
вигадник — а, ч. 1) Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. 2) Той, хто вигадує що небудь брехливе, таке, що не відповідає дійсності … Український тлумачний словник
вигадник — (той, хто легко вигадує, людина з живою уявою), фантазер, вигадько Пор. витівник … Словник синонімів української мови
вигадниця — і. Жін. до вигадник … Український тлумачний словник
вигадько — а, ч., розм. Те саме, що вигадник … Український тлумачний словник
витівник — а/, ч. 1) Людина, схильна до витівок; вигадник. 2) Організатор масових розваг, забав … Український тлумачний словник
інвентор — а, ч. 1) Винахідник. 2) Вигадник … Український тлумачний словник
чмут — чму/тник, а, ч., заст. Вигадник, витівник … Український тлумачний словник
витівник — (людина, що робить витівки, схильна до витівок), химерник, фокусник, фіґляр, штукар Пор. вигадник … Словник синонімів української мови
байчар — чара, ч. Рс. Сплетняр, плетун, вигадник … Словник лемківскої говірки
